Гунько Вадим
Вадим Васильович Гунько, солдат, позивний "Шрам"
Народився 20 листопада 1977 рокув с. Ружин Турійського району Волинської області. Проживав і навчався в селищі Люблинець. Зростав у родині простих робітників – батьки Василь Карпович та Антоніна Миколаївна працювали на заводі з виготовлення силікатної цегли.
Після 9 класу поступив в Оваднівське ПТУ, де здобув професію тракториста-машиніста широкого профілю.
У 18 років, після закінчення училища, Вадим був призваний на строкову військову службу в Національну гвардію України.
У 1998 році Вадим одружився. Із дружиною Ярославою виховував троє діток.
Працював на заводі з виготовлення будівельного фарфору у місті Славута Хмельницької області, а пізніше – за кордоном у Польщі, на будівельних роботах.
Після початку повномасштабної війни Вадим Васильович одразу повернувся додому і пішов добровольцем до військкомату. Через стан здоров’я його спочатку не взяли до Збройних сил. Але в травні 2022 року він отримав повістку і був призваний до військової частини міста Володимира-Волинського. 29 травня 2022 року став до лав 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. За декілька днів відбув на фронт на Бахмутський напрямок. Служив командиром відділення 1 батальйону 3 роти.
Вадим Гунько весь час знаходився на передових позиціях. Хлопці не боялися іти з ним у бій, бо він був справжнім і надійним товаришем, завжди йшов попереду й не раз рятував життя своїм побратимам. Після Бахмуту їх військовий підрозділ перевели на Харківський напрямок, де вони брали участь у визволенні Харківщини.
У бою за визволення села Синьківка Куп’янського району Харківщини Вадим Васильович отримав важке поранення. Лікарі Харківського військового шпиталю протягом 12 днів боролися за життя воїна. Та 27 березня 2023 року свічка життя його згасла. Вадиму було 45. У нього залишились двоє донечок та син.
З військовими почестями похований у рідному селищі Люблинець на Алеї Слави.
Вадим Гунько назавжди залишиться в пам’яті земляків прикладом справжнього воїна, який до останнього подиху стояв за свободу і незалежність України.
Військові нагороди та відзнаки:
- Медаль «За звільнення Харкова»
- Медаль «За службу українському народові»
- нагорода «Ветеран війни» (посмертно)
- пам’ятна відзнака Князівський хрест Героя «Навіки в строю» (посмертно)
Публікації про Вадима Гунька:
