Шевчук Олександр
Олександр Васильович Шевчук, солдат, позивний "Швагер"
Народився 19 вересня 1995 року в селі Туричани Турійського (нині Ковельського) району Волинської області. В 2011 році здобув базову середню освіту в Дулібівській загальноосвітній школі. З дитинства Сашко вирізнявся своєю спокійною вдачею та добротою, завжди був готовий прийти на допомогу, підтримати своїх близьких.
Закінчив Оваднівський професійний ліцей за спеціальністю «Тракторист, машиніст господарського виробництва, слюсар з ремонту господарських машин та устаткування, водій автотранспортних засобів». Після одруження жив з сім’єю у селі Дарівка Ковельського району Волинської області.
Та рідні мальовничі куточки рідного села Туричани не забував ніколи. Разом із дружиною Оксаною та сином Владиславом часто приїжджав провідати батьків та допомогти їм по господарству. У вільний час любив ловити рибу і збирати гриби, а ще обожнював грати у футбол з сином.
В пам’яті земляків Олександр назавжди запам’ятається веселим, товариським, дотепним, енергійним хлопчиною. Він був турботливим сином, надійним братом, люблячим чоловіком та найкращим у світі татом.
У мирному житті працював у дорожній фірмі міста Ковель, грейдерував дороги і йому подобалася ця робота.
Коли почалось повномасштабне вторгнення, чоловік був за кордоном. Повернувся додому в листопаді 2022-го. У червні 2024 року був призваний до Збройних сил України. Батьки довго відмовляли сина не йти на війну та Сашко відповів: «Мам, а що я дітям і внукам скажу, коли спитають: а де ви діду були, як війна була?». Ці слова закарбувалися в пам’яті рідних.
Після двох місяців навчання, у серпні вирушив боронити Донеччину. Воював у лавах 100-ої окремої механізованої бригади. Боєць Олександр Шевчук загинув 18 вересня 2024 року в місті Торецьк на Донеччині. Виконуючи бойове завдання, отримав смертельні поранення внаслідок ворожого мінометного обстрілу. Йому назавжди 28… У пам’яті тих, хто його знав, він залишиться добрим, простим сільським хлопцем. А в історію України його ім’я буде вписане, як мужнього Героя, борця за рідну землю.
Коридором шани село за селом зустрічало свого Героя. У Георгіївській церкві селища Глоби піднеслася спільна молитва за душу вірного сина України – полеглого воїна Олександра.
18 червня 2025 року на фасаді будівлі Дулібівської гімназії було відкрито стіну пам’яті полеглим захисникам України. Одна із меморіальних дошок вшановує подвиг Олександра Шевчука.
Військові нагороди та відзнаки:
- орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Публікації про Олександра Шевчука:
