Коцюба Василь
Василь Васильович Коцюба, солдат, позивний «Фунтик»
Народився 16 лютого 1987 році у селищі Турійськ Волинської області. Зростав добрим, слухняним, товариським хлопчиком. У 1993 році пішов у перший клас Турійської загальноосвітньої школи, де навчався два роки. В 1995 році сім'я Василя переїхала в село Волиця (до бабусі та дідуся), таким чином маленький школярик перевівся в іншу, сільську школу с. Гаруша, де навчався протягом 7 років. По закінченню школи здобув фах тракториста широкого профілю в Оваднівському професійно-технічному училищі № 21.
Здобувши освіту, Василь повернувся до рідного села. Коли виповнилося 18 років, був призваний на захист Батьківщини, служив у в/ч А0665, 169 навчальний центр імені князя Ярослава Мудрого, відомий як навчальний центр «Десна». В лавах української армії служив 18 місяців, здобувши спеціальність танкіста. Після строкової служби повернувся у свій рідний край, де працював за фахом в місцевому господарстві. Останнім часом був на заробітках у Польщі. Після початку повномасштабної війни повернувся в Україну.
Василь був мобілізований 29 липня 2023 року, у військову частину А4574, боронив Батьківщину в складі 2-ї роти 214-го окремого спеціального батальйону «OPFOR».
Обіймав посаду гранатометника.
Солдат Василь Коцюба загинув внаслідок ворожого мінометного обстрілу 31 грудня 2023 року. Свій останній бій 36-річний захисник прийняв на Бахмутському напрямку, поблизу села Богданівка, що на Донеччині.
«Працьовитий, справедливий, відважний, був найбільшою опорою та підтримкою для своєї мами. Поспішав усім на допомогу навіть тоді, коли самому було важко, здавалося, ніби готовий допомогти цілому світові! Ось наскільки мав добре серце! Будував плани на майбутнє й мріяв про дітей. З самого дитинства дуже любив сільську техніку, з юних літ знав ціну хліба й праці на землі, тому й обрав професію тракториста. Життя було нелегким, але ніколи не здавався й завжди прагнув кращого. Для мене він – Герой, а Герої не вмирають. Для нас він завжди живий, бо живе в наших серцях!»
Поховали захисника у рідному селі Волиця. Чин поховання з усіма військовими почестями відбувся 4 січня 2024 року.
У Василя залишились мама Ніна Петрівна та двоє братів: старший Олександр захищає країну ще з 2014 року, середній Сергій займається волонтерством.
Публікації про Василя Коцюбу:
- У війні з окупантом загинув Василь Коцюба
- Пам’яті Героя Василя Коцюби
- У селі Волиця попрощались із захисником Василем Коцюбою
