Оксентюк Максим
Максим Федорович Оксентюк, старший солдат
Народився 5 липня 1987 року в селі Бобли. Дитячі роки минули у гарнізонному містечку Вельцова, де проходив службу його батько.
Після повернення в Україну навчався у Боблівській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів, яку закінчив у 2004 році. З 2004 по 2006 роки здобував професію слюсаря з ремонту автомобілів і водія автотранспортних засобів в Оваднівському професійному ліцеї.
У 2013 році закінчив Луцький інститут розвитку людини, отримавши ступінь бакалавра за спеціальністю фахівця з фізичної реабілітації, учителя фізичної культури та основ здоров’я.
У 2012 році одружився. Разом із коханою дружиною Ольгою виховував двох синів — Романа та Даниїла.
З 2015 по 2016 рік брав участь в антитерористичній операції у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені Короля Данила на Луганському напрямку (м. Лисичанськ, селище Кримське), де проходив службу у танковому батальйоні.
Після демобілізації повернувся до мирного життя, зайнявся улюбленою справою — відкрив власний невеликий бізнес. Об’їздив пів Європи. Любив техніку та дорогу. У вільний час захоплювався мисливством і риболовлею.
З початком повномасштабного вторгнення росії одразу приєднався до добровольчого формування територіальної громади селища Турійськ. У квітні 2022 року добровольцем знову став до лав Збройних сил України, до рідного танкового батальйону 24 ОМБр, попри поважні причини залишитися вдома поруч із родиною. Виконував бойові завдання на Херсонщині, Бахмутському, Торецькому та Часовоярському напрямках.
20 липня 2024 року, під час переміщення та розгортання ретранслятора танкового батальйону в районі населеного пункту Костянтинівка Донецької області, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди старший солдат Оксентюк Максим отримав важкі травми. Був прооперований у лікарні м. Дніпро, після чого військовослужбовця евакуювали до м. Вінниця. Більше місяця лікарі боролися за життя нашого захисника, проте травми виявилися несумісними з життям. 27 серпня 2024 року серце Максима зупинилося.
29 серпня 2024 року з військовими почестями загиблого воїна провели в останню земну дорогу та поховали на місцевому кладовищі у рідному селі Бобли.
Він був люблячим сином і братом, найкращим чоловіком і батьком, вірним другом. Мав велике добре серце та золоті руки.
Військові нагороди та відзнаки:
- відзнака командира «Золотий лев»
- медаль «Захиснику Вітчизни»
- медаль «Учасник АТО»
- нагрудний знак «Ветеран війни. Учасник бойових дій»
Публікації про Максима Оксентюка:
- Віддав життя за Україну воїн з села Бобли Максим Оксентюк
- Турійщина віддала шану загиблому воїну з села Бобли Максиму Оксентюку
- Роковини пам’яті Максима Оксентюка
- Імена, що житимуть у серцях: у Боблах відкрили банери пам’яті захисникам
