Созонюк Олена
Олена Василівна Созонюк — сержант, бойова медикиня 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого, позивний “Аліса”
Біографічні дані
13 листопада 1993 року в селі Обенижі Турійського (нині Ковельського) району Волинської області у родині Василя та Віри Созонюків народилися дівчатка-близнючки — Олена та Ольга. З дитинства Олена була щирою, доброю, працьовитою, завжди готовою допомогти іншим.
У 2000–2009 роках навчалася у загальноосвітній школі І–ІІ ступеня села Обенижі. Згодом вступила до Львівського міжрегіонального вищого професійного училища залізничного транспорту, де здобула професію провідника пасажирського вагона та касира квиткового (2012 рік).
У 2016 році закінчила Львівський державний університет безпеки життєдіяльності, здобувши ступінь бакалавра за напрямом “Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування” і кваліфікацію “Інспектор державний з техногенного та екологічного нагляду”.
Під час служби у Збройних силах України, у 2021 році, вступила до Харківського національного автомобільно-дорожнього університету на заочну форму навчання, і успішно завершила перший курс.
Активна громадянська позиція Олени проявилася ще у 2014 році — разом із сестрою-близнючкою вона брала участь у Революції Гідності.
“На Майдані ми були від початку і до масових кривавих зіткнень. Коли били студентів, під удар потрапила й Олена — мала побої та струс мозку. Батькам про це не казали, щоб не хвилювалися”, — пригадувала сестра Ольга.
Військовий шлях
До війни Олена працювала провідником потяга та кухарем-сушистом у Львові.
А 15 квітня 2015 року вона добровільно вступила до лав Збройних сил України. Зізнавалась, що прийняли її лише з четвертої спроби — через численні записи у медичній карті, адже в дитинстві часто хворіла і не мала міцного здоров’я. Попри відмовляння мами, яка хвилювалася і вважала, що професія військової на для дівчини, все ж Олена добилася свого і здійснила мрію стати військовою, бо була переконана: її місце — у війську. Походила Олена з патріотичної родини: її батько служив в Афганістані, має статус інваліда війни.
Службу дівчина розпочала польовим кухарем, згодом пройшла курси тактичної медицини й стала бойовою медикинею — рятуючи життя українських воїнів.
30 травня 2015 року Олена підписала контракт, а з 22 вересня 2016 року безпосередньо брала участь у проведенні антитерористичної операції на сході України — в Донецькій і Луганській областях.
У лютому 2018 року пройшла кілька курсів розширеної домедичної допомоги та інструкторської підготовки з надання домедичної допомоги в умовах бойових дій, за що отримала сертифікат військових досягнень Об’єднаної оперативно-тактичної групи “Україна”. Паралельно у січні–березні того ж року успішно пройшла підготовку під час ротації № 18-01, третього батальйону 14 ОМБр. 27 липня 2020 року їй присвоєно звання молодшого сержанта.
Під час АТО/ООС виконувала завдання в містах Рубіжне, Краматорськ та селах Донеччини й Луганщини.
Повномасштабна війна
«24 лютого 2022 року о 4-й ранку Олена подзвонила мамі і сказала: “Почалася війна. Нас вивозять”. Питання “воювати чи ні” для неї не стояло. Вона все повторювала, що мусить бути там, де її хлопці», – згадувала сестра Ольга.
Продовжуючи контрактну службу, Олена виконувала завдання в зонах бойових дій.
За свідченнями побратимів, Олена неодноразово рятувала життя бійців, була відданою своїй справі, не боялася найскладніших завдань і завжди була поруч із пораненими. Брала участь у боях на Київщині, Миколаївщині, Запоріжжі та Харківщині.
У травні 2022 року Олена допомагала евакуйовувати побратимів-односельчан із зони обстрілів, ризикуючи власним життям. Вона подзвонила сестрі Ользі і взяла обіцянку піклуватися про донечку на випадок, якщо з нею щось трапиться. Казала, що не боїться померти, але дуже боїться, щоб російська армія не прийшла на рідну Волинь. За час повномасштабної війни, Олена приїздила додому тричі, казала що війна геть інша, ніж була з 2014 року. Востаннє її відпустили додому на кілька днів, коли захворіла мама.
Спогади побратимів
Сергій Бадялов: “Ми служили разом з 10 березня 2022 року. Вона навчила мене багатьох речей. Завдяки її професіоналізму та особистим якостям всі бійці залишалися живими масимально. Дуже прикро, що така неймовірна жінка загинула за всіх тих, хто на полі бою і в тилу. У бою я більш відважнішої жінки і не бачив. Чи витягувати з поля бою 300-х чи 200-х? Ми хапаєм ноші, біжимо – і потягнули, і знову побігли”.
Юрій Сліпко: “Олена витягнула з поля бою дуже багато поранених хлопців, врятувала чимало життів. Якби не вона, ці люди були б уже мертвими. Багатьом хлопцям із частини вона була справжнім другом. І ми теж дружили. Чи багато таких жінок у частині? Та там навіть таких мужиків, як вона, нема! Кажу чесно, це скарб! Вона була дуже сміливою. Не кожен чоловік-військовослужбовець був таким сміливим. Якщо по рації передавали інформацію, що є 300-ий і його потрібно евакуйовувати, вона, не вагаючись, бігла”.
Сергій Войтко: “Коли мене поранили в Гуляйпільському районі Запорізької області, вона мене своїми руками рятувала: дірки позаліплювала і заспокоювала “Все буде добре!”. Вона рятувала інших, а себе врятувати не змогла. З нею було цікаво спілкуватися на будь-які теми, як і з другом: про мирне життя, про доньку нічого не говорила, вона ніколи не відмовляла у допомозі”.
Щира патріотка, смілива та відважна, разом із побратимами ішла у найгарячіші місця бою. Олена віддала життя за Україну, яку любила понад усе. Їй було лише 28 років.
Обставини загибелі
3 вересня 2022 року Олена загинула, рятуючи поранених. За словами побратимів, вона вибігла з бліндажа, допомогла двом воїнам і накрила своїм тілом третього.
6 вересня 2022 року було вручене “Сповіщення сім’ї № 18“ про те, що “Ваша донька, сержант Созонюк О.В., вірна військовій присязі, загинула 3 вересня 2022 року в результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання щодо захисту незалежності України в районі населеного пункту Веселе Харківської області”.
8 вересня 2022 року відбувся чин поховання Героїні в рідному селі Обенижі за численної участі земляків і бойових побратимів. Осиротілою залишилася трирічна донечка Оксанка (народжена 08.05.2019), яку виховують бабуся, дідусь та тітка Ольга.
В пам’яті рідних, побратимів, односельчан Олена назавжди залишиться сміливою жінкою, матір'ю, Героїнею-захисницею.
Вшанування пам’яті
Пам’ять про Олену вкарбувався у наші серця як приклад людяності, мужності й любові до країни. Її життя стало частиною історії нашого краю, її ім’я – символом світла, доброти і гідності, її подвиг – приклад самопожертви та відданості Україні.
Про службу і подвиги Олени були опубліковані численні матеріали в регіональних та всеукраїнських ЗМІ, а також створено меморіальні сторінки в інтернет-архівах, де зібрано фотографії, хроніку служби та свідчення.
18 січня 2024 року до Меморіального комплексу “Національний музей історії України у Другій світовій війні” рідні передали на постійне зберігання особисті речі та фотографії Олени періоду 2016–2022 років.
18 лютого 2025 року зареєстровано петицію про присвоєння Олені Созонюк звання Героя України.
18 квітня 2025 року на будівлі Обенизької гімназії відкрито меморіальну дошку на честь Героїні разом із дошками пам’яті землякам-захисникам.
8 травня 2025 року на телеканалі “Дім” вийшла передача “Шукаю чоловіка, якого собою прикрила моя донька”, присвячений життєвому шляхові Олени Созонюк та її подвигу.
Громада Турійщини з глибокою шаною схиляє голову перед світлою пам’яттю землячки, яка віддала життя за мир і свободу України.
Вічна пам’ять і слава Героїні!
Військові нагороди та відзнаки:
- Відзнака Президента України від 17.02.2016 р. “За участь в антитерористичній операції” (медаль);
- Грамота за зразкову дисципліну, сумлінне виконання службових обов’язків та високі показники у бойовій підготовці під час проведення АТО в Луганській області Збройними Силами України (2017);
- Грамота за високу патріотичну свідомість, відданість військовій присязі та професіоналізм проявлені при виконанні бойових завдань в зоні проведення Операції об’єднаних сил та з нагоди Дня захисника України (14.10.2018);
- Грамота за старанність, високу організованість, розумну ініціативу, зразкову військову дисципліну, сумлінне виконання службових обов’язків та з нагоди відзначення Дня сержанта Збройних Сил України (2020);
- Грамота за старанність, високі показники в бойовій і професійній підготовці, сумлінне виконання службових обов’язків та з нагоди відзначення Дня медичного працівника (21.06.2020);
- 27.10.2020 Президент України нагородив іменним годинником;
- Грамота за старанність, високу організованість, розумну ініціативу, зразкову військову дисципліну, сумлінне виконання службових обов’язків та з нагоди відзначення Дня сержанта Збройних Сил України (2021);
- Подяка за старанність, розумну ініціативу і професіоналізм, високу організованість, зразкову військову дисципліну, сумлінне виконання службових о обов’язків та з нагоди святкування Дня Збройних Сил України (06.12.2021);
- Нагрудна нагорода (медаль) “Ветеран війни” (учасник бойових дій);
- 24.08.2022 Нагрудний знак (медаль) “Захиснику України. За честь! За славу! За народ!”;
- 30.06.2023 Орден “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно);
- 11.03.2024 Пам’ятна відзнака Князівський хрест Героя “Навіки в строю” (посмертно).
Публікації про Олену Созонюк:
- Віддала життя за Україну, яку любила понад усе
- Небесний легіон: Созонюк Олена Василівна
- На вшанування пам’яті земляків в Обенижах відкрили пам’ятні дошки Героям
- Минає два роки, як у російсько-українській війні загинула захисниця з села Обенижі Олена Созонюк
- Пам’яті бойової медикині Олени Созонюк (позивний «Аліса»)
- Як пережити втрату на війні сестри-близнючки, коли про неї нагадує навіть відображення у дзеркалі
- “Шукаю чоловіка, якого собою прикрила моя донька”
- 40 днів від смерті бойової медикині Олени Созонюк: історія сміливої жінки
