Цюра Андрій
Андрій Миколайович Цюра, старший солдат
Народився 12 жовтня 1980 року у селі Кульчин Турійського району Волинської області. У 1987 році пішов до Кульчинської школи, де здобув середню освіту. Після її завершення вступив до Оваднівського професійно-технічного училища, де опанував спеціальність тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва.
Після навчання проживав у рідному селі, працював на різних роботах. Одружився з Валентиною, у подружжя народився син Роман. На жаль, шлюб був не тривалим. Після розлучення Андрій понад десять років проживав у Київській області, в селищі Баришівка, де працював спочатку різноробочим у ЖЕКу, а згодом — майстром.
Андрій був активним, енергійним і товариським з дитинства. Його легко було впізнати серед інших — невгамовний, добродушний, щирий. Місцевий краєзнавець і поет Григорій Озірський присвятив йому вірш під назвою «Кульчинський Тарзан», що увійшов до збірки «Зоря незгасної любові».
Андрій любив рибалити, ходити по гриби, був щедрим і завжди готовим допомогти. Ділився всім, що мав, із сусідами, друзями, кумами. Особливо теплі стосунки підтримував із племінницею Анею, яка завжди була з ним на зв’язку. Підтримував сина, який нині проживає у Польщі.
Коли почалося повномасштабне вторгнення у 2022 році, Андрій повернувся до рідного села, щоб відновити військово-облікові документи. Незважаючи на проблеми зі здоров’ям, 8 травня 2024 року був мобілізований до лав Збройних сил України. Служив у 5-й окремій штурмовій Київській бригаді на Донецькому напрямку у званні старшого солдата. Виявив мужність і силу духу, захищаючи Батьківщину, як і його старший брат Олександр, який добровольцем пішов на війну у перші дні вторгнення.
На жаль, під час виконання бойового завдання Андрій захворів. Лікарі докладали всіх зусиль, щоб врятувати йому життя, але хвороба виявилася сильнішою. 24 березня 2025 року Андрій Цюра помер у лікарні швидкої допомоги в Дніпрі.
29 березня 2025 року він повернувся до рідного Кульчина — востаннє. Усе село зустрічало його з глибокою шаною, в скорботі і вдячності. Воїна поховали на місцевому кладовищі поруч із батьками. Там, під синьо-жовтим знаменом, він знайшов свій вічний спочинок.
Андрій назавжди запам’ятається землякам таким, яким він був: веселим, добрим, живим, щедрим, непосидючим і щирим.
Вічна слава та світла пам’ять українському воїнові!
Військові нагороди та відзнаки:
- Медаль "Меморіальний хрест"
Публікації про Андрія Цюру:
