Піцик Олег

Олег Григорович Піцик, солдат, позивний "Фронтовий"

Народився 8 листопада 1980 року в селі Новий Двір Турійського району Волинської області. Тут пройшло його дитинство. Разом із молодшим братом зростав у любові та турботі батьків. На жаль, в ранньому віці Олег втратив молодшого братика, а згодом і батька, який трагічно загинув, коли хлопчику було лише три роки.

У 1988 році розпочав навчання в Новодвірській середній школі. Після її закінчення здобув професію кухаря у Луцькому кулінарному училищі.

У 2003 році Олег одружився і оселився в Луцьку.  Працював у торгівельній сфері. У 2004 році в сім’ї Піциків народився син Кирило, а в 2008 – син Андрій, а згодом найменшенький – Артемко. 

Олега завжди вабило рідне село. Він був із хазяйновитого роду, тож любив землю і роботу на ній. У рідному селі він посадив великий сад, який гарно плодоносив. Там були нові сорти яблунь, персиків, абрикосів, горіхів, якими завжди радо пригощав односельчан.

В квітні 2024 року Олег був мобілізований до лав Збройних сил України, воював в гарячих точках на Сході.

23 грудня 2024 року страшна звістка сколихнула село Новий Двір: у бою з російськими окупантами біля села Щербинівка Бахмутського району Донецької області наш земляк загинув. На той час йому було лише 44 роки.

Олег Піцик назавжди залишиться у пам’яті рідних і близьких як добрий і щирий батько, коханий чоловік, вірний друг, надійний товариш та гідний син України. Його усмішка, доброта і людяність назавжди закарбувалися у серцях тих, хто його знав.

Похований солдат Олег Піцик на Луцькій Алеї Слави в селі Гаражда.

Публікації про Олега Піцика:

• У боротьбі за Україну загинув Олег Піцик
• 3 січня відбудеться прощання з трьома військовослужбовцями
• Лучани прощалися із трьома військовими