Балюк Григорій
Григорій Олександрович Балюк, молодший сержант, позивний "дєд"
Народився 30 вересня 1966 року в с. Радовичі Турійського району Волинської області. Він був наймолодшим у родині з чотирьох дітей і єдиним братом для трьох старших сестер. Навчався Григорій в Радовичівський восьмирічній школі з 1973 по 1981 роки. Далі продовжив навчання в Турійській середній школі, яку закінчив у 1983 році.
Після школи пішов навчатися в Луківське СПТУ №22, де здобув професію механізатора.
Після закінчення навчання був призваний в армію і проходив строкову службу в місті Баку, де отримав звання молодший сержант. Звільнившись з армії, працював у Радовичівському лісництві, потім – в СВК ім. Котовського, пізніше ФГ «АМІЛА».
Працюючи в Радовичівському лісництві, молодий, голубоокий юнак познайомився з вродливою дівчиною Аллою із сусіднього села Тагачин. Дівчина на той час працювала головним бухгалтером у Купичівському споживчому товаристві. Після тривалих зустрічей молоді люди вирішили одружитись. Так, у 1989 році створилася молода родина Балюків. В шлюбі народилося троє діток: два синочки – Вова та Сергійко і наймолодша дівчинка Наталочка.
Григорій займався власним господарством, любив ходити в ліс по гриби, був майстром столярної справи: власноруч виготовляв на замовлення вікна, двері та всілякі дерев’яні вироби.
Був доброю, щирою людиною. Товариський. Відповідальний. Працьовитий. Люблячий дідусь трьох онуків.
25 лютого 2022 року, з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну, Григорія мобілізували до лав Збройних сил України, в/ч А7063. Молодший сержант Григорій Балюк ніс службу у 100 Окремій бригаді Територіальної оборони на українсько-білоруському кордоні. Мав позивний «Дєд».
19 січня 2023 року, під час несення служби по охороні державного кордону та захисту Батьківщини, серце захисника зупинилося.
Поховали воїна в с.Тагачин, де він прожив більшу половину свого життя, і де проживає його сім’я зараз.
Вічна пам’ять і шана захиснику України!
Публікації про Григорія Балюка:
