Жук Олександр
Олександр Васильович Жук, солдат
Народився 16 червня 1982 року в селі Селець Турійського району Волинської області. З 1986 року сім’я проживала в селі Підбереззя Горохівського району Волинської області. Навчався Сашко в місцевій школі. В 1997 році вони знову повертаються в рідне село.
У 2003 році Олександр одружився з дівчиною Інною, молода сім’я проживала в селі Клюськ. У 2004 році у подружжя народилася донька Ірина. Хоч життя з дружинною не склалося, але Сашко завжди дбав про свою доньку, допомагав їм матеріально.
Протягом життя Олександр працював забійником на бойні у Турійську, в місцевих заготівельників. Проживав з батьками, допомагав їм у веденні домашнього господарства.
У вересні 2024 року Олександр був мобілізований і боронив Україну від ворога у складі 82-ї бригади, був навідником десантно-штурмового відділення. А вже з 17 листопада 2024 року він вважався зниклим безвісти під час виконання бойового завдання на Курщині. Надія жевріла, що наш земляк живий, та, на жаль, результати ДНК експертизи підтвердили його загибель.
Під тихе шелестіння осіннього листя, під небом оповитим смутком, розвивалися синьо-жовті та червоно-чорні прапори. 16 жовтня 2025 року «на щиті» уквітчаною осіннім квітом дорогою наш земляк назавжди повернувся у рідне село. Траурний кортеж люди зустріли коридором шани – на знак глибокої вдячності воїну за захист.
Попрощатися із захисиком України прийшли рідні, близькі, представники місцевої влади духовенства та жителі громади. Світлу пам'ять про Олександра Жука вшанували спільною молитвою. Поховали воїна з військовими почестями на місцевому кладовищі в селі Селець.
Прапор, що вкривав домовину, урочисто передали мамі – Олені Адамівні – як символ вдячності за сина, який віддав життя за волю і свободу України. Над селом тричі пролунало: «Слава Герою!»
Публікації про Олександра Жука:
