Книга пам'яті: сьогодні минає два роки від дня загибелі захисника Олександра Олексюка
22 липня — день, що відлунює болем і тишею. Минуло два роки відтоді, як загинув наш земляк, захисник України — Олександр Олексюк. Він пішов у вічність, захищаючи країну, а разом з ним — частина серця його родини, друзів, побратимів.
Ніхто й ніщо не поверне людину, немає такої сили, яка б повернула рідним сина, чоловіка, батька, брата... Але ми маємо те, що здатне протистояти забуттю — памʼять. Вона повинна жити: у спогадах, у щирих словах, у молитві, у спільній тиші. Бо людське життя, віддане за майбутнє країни, не має зникнути в порожнечі.
Подаємо допис, розміщений 14 липня на електронній платформі збереження памʼяті про українських воїнів — «Меморіал героїв»:
"Молодший сержант Олександр Олексюк на псевдо Alex поліг 22 липня 2023 року поблизу села Роботине Запорізької області. Під час наступу група захисників їхала в броньованій техніці та потрапила у засідку: ворог обстріляв із РПГ і стрілецької зброї. Тепер захиснику назавжди 34 роки.
Олександр народився 11 листопада 1988 року в селі Клюськ на Волині. Навчався в школі-гімназії у селищі Турійськ, випустився у 2005 році. У 2010-му став спеціалістом із будівництва, закінчивши Луцький національний технічний університет за фахом «Міське будівництво та господарство». Пройшов строкову службу у 128 ОГШБр.
У цивільному житті Олександр працював у слідчо-оперативній групі Ковельського районного управління поліції ГУНП у Волинській області, був старшим лейтенантом поліції. На дозвіллі любив з друзями грати в футбол і рибалити.
У липні 2022 року чоловіка мобілізували до лав Збройних Сил України. Військове навчання пройшов на полігонах Великої Британії та Німеччини. Воював у складі 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура» на посаді бойового медика.
«Олександр мав загострене відчуття справедливості. Завжди намагався допомогти людям. Спішив знайти час, щоб допомогти сімʼї та друзям. Відповідально ставився до будь-якої роботи. Був доброзичливим, тому мав багато друзів», – розповіли батьки захисника.
Посмертно Олександра Олексюка нагородили грамотою від Головнокомандувача ЗСУ за мужність та героїзмі під час захисту територіальної цілісності та суверенітету України, безжальність до її ворогів, вірність військовій присязі та гідне виконання військового обовʼязку.
Поховали захисника в селищі Турійськ на Волині.
У нього залишилися батьки Валентина і Микола, брат Іван, дружина Юлія, донька Кіра та син Кіндрат."
Посилання на допис на "Меморіал героїв":
https://www.facebook.com/share/p/1Ac2cTVEqq/
