Осіння дорога смутку, шани і пам’яті: у Сельці попрощалися з воїном Олександром Жуком
Сьогодні, 16 жовтня, село Селець у скорботі проводжало в останню земну дорогу свого земляка — Олександра Васильовича Жука, який віддав життя за свободу та незалежність України.
Під тихе шелестіння осіннього листя, під небом, оповитим смутком, розвивалися синьо-жовті та червоно-чорні прапори. "На щиті" уквітчаною осіннім квітом дорогою наш земляк назавжди повертався у рідне село. Траурний кортеж люди зустріли кородиром шани — на знак глибокої вдячності воїну за захист.
Життя Олександра забрала російсько-українська війна. У вересні минулого року він був мобілізований до лав Збройних сил України. З 17 листопада 2024 року воїн вважався зниклим безвісти під час виконання бойового завдання на Курщині. Надія жевряла, що наш земляк живий, та, на жаль, результати ДНК-експертизи підтвердили його загибель.
Попрощатися із захисником України прийшли рідні, близькі, представники місцевої влади, духовенства та жителі громади. Світлу пам’ять про Олександра Жука вшанували спільною молитвою. Поховали воїна з військовими почестями на місцевому кладовищі.
Прапор, що вкривав домовину, урочисто передали мамі — Олені Адамівні — як символ вдячності за сина, який віддав життя за волю і свободу України.
Над селом тричі пролунало: «Слава Герою!»
У цей скорботний час висловлюємо щирі співчуття мамі, сестрі, доньці та всій родині Олександра.
Разом із вами громада схиляє голови в жалобі.
Вічна пам’ять і слава Герою, який віддав життя за Україну.
