Вічна шана і пам'ять Захиснику України Віктору Сохацькому
Турійщина провела в останню земну дорогу свого земляка — Віктора Сохацького. Прощання з воїном відбулося молитовно, з пошаною до подвигу молодого воїна. Без зайвих слів, але з усвідомленням величезної втрати для громади та всієї України.
Віктор народився 28 березня 2000 року. Його військовий шлях розпочався ще до великої війни: строкову службу він проходив у лавах Національної гвардії України, яку завершив у грудні 2021 року.
Проте цивільне життя було недовгим. Вже за два місяці, з першого дня повномасштабного вторгнення, знову став у стрій. Не з примусу — з внутрішнього переконання. Разом із побратимами та посестрами з Національної гвардії України воював там, де було найважче, і залишався вірним присязі до останнього подиху.
Життя захисника обірвалося 24 грудня 2025 року. Юнак загинув під час виконання бойового завдання у Покровському районі Донецької області, захищаючи Україну, її свободу і право бути.
Прощання з воїном зібрало багато людей. Прийшли ті, хто знав його з дитинства, хто воював поруч, хто просто вважав за честь віддати шану. Побратими з підрозділів «Азов» і "Любарт" Національної гвардії України говорили про Віктора просто — як про надійного, волелюбного, справжнього. Він був солдатом, але проводжали його так, як проводжають людей великої честі.
У храмі села Радовичі відбулася заупокійна літургія, спільна молитва за упокій його душі. А також військова молитва українських воїнів, смолоскипний вогонь, тричі «Слава Герою», Державний Гімн України. Дружині Віктора Анні вручили Державний стяг та прапор бойового підрозділу — той, під яким він ішов у свій останній бій.
Віктор Сохацький залишив по собі не гучні слова, а приклад.
Пам’ять про нього — у серцях, у честі, у продовженій боротьбі
