Книга пам'яті: треті роковини загибелі Олександра Потапюка
28 липня — день, який не забути. Минуло три роки з того моменту, як у російсько-українській війні загинув наш земляк — Олександр Потапюк.
На сільський цвинтар в Кульчині в цей день прийшли рідні, представники громади, щоб спільно згадати та віддати шану нашому захиснику Олександру. Без гучних промов — прості, щирі слова підтримки для родини. Квіти. Хвилина мовчання. Тиша, в якій усе сказано.
Олександр народився 10 лютого 2000 року в Кульчині. Ріс допитливим і щирим хлопцем. До восьмого класу навчався у місцевій школі, а в 2014 році разом з мамою переїхав у Видраницю на Ратнівщині. Після дев’ятого класу вступив до Ковельського ПТУ № 5, здобув професію будівельника.
У 2020 році був призваний до лав ЗСУ, служив у прикордонних військах. Керівництво відзначало його відповідальність, мама неодноразово отримувала листи подяки від командирів. Після демобілізації у грудні 2021-го Олександр поїхав на заробітки до Польщі.
Але коли почалося повномасштабне вторгнення, він без вагань повернувся. Добровольцем з’явився до військкомату й склав присягу вдруге — свідомо, по-дорослому.
Останній бій Олександр прийняв 28 липня 2022 року поблизу селища Оріхове Запорізької області. Лише за кілька місяців вдалося підтвердити особу. 7 грудня воїна поховали на рідній Турійщині.
Пам’ять про нього — жива. У словах, у тиші, в серцях тих, хто кому він завжди дорогий і рідний.
Вічна шана Герою.
