Турійщина попрощалась із воїном і громадсько-політичним діячем Василем Мазуриком
«Ми зараз маємо унікальний шанс переламати нарешті хребет скаженому російському ведмедю, залишивши наступним поколінням мирну, вільну, соборну Україну, про яку так мріяли воїни УПА… І ми це зробимо! В пам'ять про них, про всіх, хто віддав свої життя за Україну, заради наших дітей. Бажаю кожному з нас відчути смак Перемоги!», – говорив в одному з останніх інтерв’ю Василь Мазурик.
Та, на жаль, відчути цей смак перемоги тут, на землі, йому не судилося, 21 листопада серце Василя Васильовича зупинилося, не вмістивши у себе весь біль і переживання.
Осиротіла сім’я. Осиротіла Вовчаківська родина. Осиротіла Турійщина. Бо не стало Людини, яка була велетнем духу, харазматичним лідером, українцем до глибини душі.
Свого часу Василь Мазурик обіймав посаду голови Турійської районної державної адміністрації. Багато років пропрацював у лісовій галузі, був начальником управління лісового господарства у Волинській області. У 2015-му разом із колегами зводив оборонні споруди на Маріупольському напрямку фронту. Ще до 24 лютого з однодумцями створив роту охорони, а з травня 2022 року воював у складі 14 Князівської бригади. Брав участь у тяжких боях на Донбасі, у звільненні Харківщини.
Із глибоким сумом і болем у серці Волинь прощалася із своїм земляком. Чин поховання відбувся у сакральному для Василя Васильовича місці – на Вовчаку, який став його дітищем, місцем сили, місцем пам’яті, куточком відродженої історії, яка цеглинка за цеглинкою завдяки його старанням відбудовувалась в історико-культурному комплексі «Вовчак – Волинська Січ».
Спільна молитва, військові почесті, військові салюти, Гімн і мить прощання… А ще слова – вдячності, пам’яті, спогадів і болю.
Тепер Василь Мазурик назавжди в строю поруч із воїнами УПА… Вовчак приняв його у свої обійми…
