Держпродспоживслужба інформує: комірні шкідники та боротьба з ними
Зерно і зернопродукти пошкоджуються багатьма видами кліщів, комах, птахів і гризунів. В Україні поширено 116 видів комірних шкідників. Серед них кліщів — 34%, комах — 60 (жуків — 51, метеликів — 9), мишоподібних гризунів — 6%. Потенційну загрозу можуть становити також карантинні шкідники, які проникають на територію нашої країни. Найпоширенішими та найбільш небезпечними шкідниками зерна та зернової продукції є комірний і рисовий довгоносики, великий і малий хрущаки, гороховий і квасолевий зерноїди, зерновий шашіль, рудий коротковусий і суринамський борошноїди, зернова міль, млинова та південна комірна вогнівки, борошняний кліщ, хатня миша, сірий та чорний пацюки.
Мишоподібні гризуни, окрім безпосереднього поїдання зерна, руйнують споруди приміщень, обладнання. Крім того, вони є потенційними переносниками збудників хвороб людей і тварин (туляремії, енцефаліту, чуми, холери, ящуру), здатних викликати епідемії.
Шкідливі комірні комахи — це справжнє лихо для зерна, що зберігається. Маючи високу потенційну здатність до розмноження, вони за тривалого зберігання зернопродуктів і сприятливих для їхнього розвитку умов можуть накопичитись у значній кількості. В лабораторних умовах дві пари жуків комірного й рисового довгоносиків у зерні пшениці за дев’ять місяців розвитку дають потомство, відповідно, 6211 і 7978 особин. Розмноженню комірних шкідників сприяють доволі теплі зими з короткими періодами нищівних для комах низьких температур і морозів, а також зберігання зерна влітку, коли через інтенсивне розмноження позбутися їх майже неможливо. Комірні шкідники дуже ненажерливі. Потомство однієї самиці млинової вогнівки за чотири місяці розвитку знищує 17,5 кг борошна, а одного комірного довгоносика — один кілограм зерна пшениці за рік. Живлячись зерном, шкідники забруднюють його шкірками від линянь, загиблими особинами, екскрементами, павутиною. Заражене шкідниками борошно склеюється в грудочки, ущільнюється, в ньому підвищується температура й вологість. Воно змінює колір, запах і смакові якості.
Кліщі та комахи належать до тварин з непостійною температурою тіла, тому їх життєдіяльність залежить від температури навколишнього середовища. Найсприятливішою для розвитку цих шкідників є температура 16-28°. При підвищенні або зниженні температури вони не розмножуються, а при температурі 0° переходять в стадію заціпеніння. При дальшому зниженні температури гинуть. На життєдіяльність кліщів і комах дуже впливає вологість зерна та зернопродуктів. Вологість нижче 13% знижує активність розвитку цих шкідників. Зі збільшенням надходження в сховища холодного і сухого повітря знижується активність шкідників і, навпаки, з підвищенням вологості і температури активність їх підвищується. Щодо пошкодження комірними шкідниками вирізняється показник зараження та забруднення хлібних запасів. Зараження свідчить про наявність живих шкідників та оцінюється технологічно відповідно до ДСТУ.
Забруднення як гігієнічний показник характеризує кількість живих і мертвих комірних шкідників і придатність зерна і продуктів з нього для продовольчих потреб. Обидва ці показники враховуються при визначенні сумарної щільності зараження / забруднення (СЩЗ).
Залежно від ступеня зараження шкідниками зерна і продуктів з нього у видимій чи прихованій формах, визначають стратегію захисту запасів, яка ґрунтується на поєднанні комплексу санітарно-профілактичних (попереджувальних) і винищувальних заходів протягом періоду зберігання. Профілактичні заходи мають бути пріоритетними.
Важливими попереджувальними (санітарно-профілактичними) заходами вважаються:
-
доведення до відповідних технічних і санітарних вимог зерносховищ для тривалого зберігання зерна й продуктів з нього (зерносховища, токи, прискладську територію, збиральні і очисні машини та інвентар утримують в чистоті; поблизу зерносховищ не можна розміщувати скирт соломи, полови, сіна тощо;
-
зерносховища повинні бути сухими, побіленими, з доброю вентиляцією, без щілин, на очищену поверхню підпілля насипають свіжогашене вапно шаром 1-2 см тощо).
-
відходи від очищення зерна необхідно знезаражувати і використовувати на корм худобі (після погодження з ветеринарним лікарем). Сміття і відходи, які не мають господарського значення, спалюють або закопують в яму на глибину 1 м тощо;
-
збирання врожаю за оптимальної вологості, ретельне очищення зерна від рослинних (насіння бур’янів) та інших домішок, сортування й просушування зерна до вологості 13%, а при підготовці до тривалого зберігання – на 1-1,5% нижче (за оптимальної вологості зерна шкідники розвиваються, за нижче мінімальної вони не зможуть розмножуватися й шкодити – табл. 3);
-
зберігання зерна нового врожаю окремо від минулорічного, насіннєвого — від продовольчого й фуражного;
-
підтримання в сховищах температури і вологості відповідно до технологічних вимог, інструкцій, пори року;
-
дотримання карантинних заходів під час роботи в кількох складських приміщеннях; · використання спеціального обладнання та засобів для роботи в зерносховищах (скребки, килимки, віники, трапи для переходу по зерну);
-
виявлення осередків шкідників, які потрібно першочергово знищувати за допомогою феромонних чи клейових пасток.
Ефективність і своєчасність усіх методів боротьби з шкідниками зернових запасів значною мірою залежить від контролю за рівнем зараження. Інтервал перевірки встановлюють, виходячи з температури і вологості зерна, його призначення.
У разі виявлення в зерні або в зернопродуктах навіть невеликої кількості шкідників слід негайно здійснити спеціальні винищувальні заходи. Провідне значення при цьому надають хімічному методу. Винищувальні заходи реалізують через: видалення комах із зерна сепаруванням; термічну дезінсекцію за високої температури або проморожування; вологу чи аерозольну обробку рідкими інсектицидами та фумігацію; використання отруйних принад. Перед дезінсекцією територію навколо і всередині складських приміщень ретельно очищають від сміття, бур’янів, обладнання тощо. Дезінсекцію приміщень, зерна й зернопродукції здійснюють особи, які мають допуск (посвідчення) до роботи з пестицидами переважно за допомогою фумігації з використанням препаратів із фосфідом алюмінію чи магнію або обробкою інсектицидами контактної дії (Актеллік, Арріво, Проспер тощо).
Фумігація — це спосіб знешкодження шкідників і хвороб сільськогосподарських рослин, шкідників продуктів рослинного походження, нашкірних паразитів тварин, паразитів у приміщеннях за допомогою отруйних речовин у вигляді пари або газів. Для фумігації використовують фуміганти (таблетки, пелети, плити чи гранули). Це — хімічні речовини, які випаровують отруту, здатну знищити шкідливих комах, діючи на них через дихальні органи та поверхневий покрив. Тривалість фумігації обернено пропорційна температурі. Підвищення температури прискорює процес фумігації.
Високий ефект фумігації досягається за умов герметизації приміщення, а якщо це неможливо, здійснюють вологу або аерозольну дезінсекцію. Вологу застосовують для обробки території та стін і підлоги незавантажених складських приміщень через обприскування робочою рідиною інсектицидів із допомогою обприскувачів, обладнаних спеціальними форсунками. Аерозольна дезінсекція, порівняно з вологою, є дієвішим методом знезараження приміщень. Аерозоль — це туман із мікрокраплин, який виробляється генераторним апаратом із рідких пестицидів. Отруйний для шкідників аерозольний туман проникає у щілини стелі, стін, підлоги тощо, де й знищує їх.
Ефективність проведених захисних заходів у коморах визначають згідно з інструкціями щодо доступу до знезараженого збіжжя, зазначаючи кількість загиблих, паралізованих живих шкідників. За 90% загибелі шкідників ефективність проведеної роботи вважається високою. Роботи з превентивної та знезаражувальної хімічної обробки виконують виключно спеціалізовані підприємства, що мають відповідні державні ліцензії на проведення вказаних робіт. Виконанню заходів безпеки приділяють особливе значення.
Відповідно до державних санітарних правил (ДСП 8.8.1), затверджених Постановою Головного державного санітарного лікаря України, дозвіл на проведення фумігаційних робіт видають санітарно-епідеміологічна і природоохоронна служби, яким передбачено спеціальні вимоги під час виконання робіт у господарствах усіх форм власності.
Газацію дозволено здійснювати тільки спеціально навченим людям та забезпеченим засобами індивідуального захисту (ЗІЗ) бригадам у складі не менше трьох працюючих. По закінченні часу експозиції, передбаченого інструкцією для конкретного фуміганта, здійснюють дегазацію приміщення за допомогою активного чи пасивного провітрювання. Керівник захисних робіт і власник об’єкту відповідають за виконання техніки безпеки протягом усього процесу дезінсекції. Закінчення дегазації встановлює керівник робіт, який дає письмовий дозвіл на право користування приміщенням. Продукція, що підлягала фумігації через спеціальні підприємства та визначених осіб, реалізується з дозволу органів санепідемслужби.
Отже, надійний захист зерна під час зберігання забезпечить комплексне застосування всіх методів захисту із урахуванням видового складу шкідників, особливостей їхньої біології, чисельності і ступеня ураження, систематичного прогнозування розвитку і контролю рівня шкодочинності.
Суворо дотримуйтесь правил техніки безпеки при роботі з пестицидами!
Державний фітосанітарний інспектор Г.Беляновська
