Порядок залучення працівників до роботи у вихідні, святкові і неробочі дні та їх компенсація
У нашому повсякденному житті трапляються ситуації, коли керівництво просить або ж і наполягає попрацювати у вихідні, святкові та неробочі дні. Та чи все ми знаємо про роботу у вихідний день? Які є гарантії, компенсації та який основний порядок залучення працівників до роботи у вихідний, святковий та неробочий день? Про це розповідає фахівець системи безоплатної правової допомоги.
Залучення працівників до роботи у вихідні, святкові та неробочі дні провадиться тільки за письмовим наказом (розпорядженням) роботодавця.
Таким чином, для видання наказу про роботу у вихідний день необхідно мати:
- фактичну підставу, передбачену ч. 2 ст. 71 КЗпП (Кодекс Законів про Працю);
- дозвіл профспілкової організації (має надати саме виборний орган, а не його голова) або профспілкового представника;
- згоду сторін на спосіб компенсації роботи у вихідний день;
- згоду працівника виконувати доручену роботу, якщо виконання такої роботи не обумовлено трудовим договором, крім випадків тимчасового переведення без згоди працівника.
Наказ доводиться до відома всіх працівників, які залучаються до роботи у вихідний день.
Оскільки залучення працівників до роботи у вихідний день (святковий, неробочий) оформлюється наказом, то і надання компенсації (подвійна оплата або інший день відпочинку) за роботу в такий день також має оформлюватись наказом (розпорядженням роботодавця).
Слід мати на увазі, якщо сторони виберуть грошову компенсацію, оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами КЗпП, яка регулює оплату роботи у святкові та неробочі дні.
Відповідно до КЗпП робота у святковий та неробочий день оплачується в подвійному розмірі залежно від умов оплати праці в такому порядку:
- відрядникам – за подвійними відрядними розцінками;
- працівникам, робота яких оплачується за годинними або денними ставками, – у розмірі подвійної годинної або денної ставки;
- працівникам, які одержують місячний оклад, – у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий та неробочий день провадилася в межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.
При цьому, згідно з ст. 107 КЗпП оплаті в подвійному розмірі підлягають тільки години, фактично відпрацьовані працівником у святковий чи неробочий день. Ст. 107 КЗпП також передбачає можливість надання працівнику, який працював у святковий чи неробочий день, іншого дня відпочинку (відгулу) за його бажанням, проте слід урахувати, що інший день відпочинку надається працівнику тільки за наявності згоди сторін, оскільки законодавством не передбачено такий обов’язок роботодавця.
Таким чином, спосіб компенсації роботи у вихідний день завжди визначається угодою сторін (незалежно від того, від кого виходить ініціатива), а робота у святковий та неробочий день завжди оплачується в подвійному розмірі і лише по досягненні згоди сторін працівнику за його бажанням може бути надано інший день відпочинку (відгул).