Мистецький захід до 150-річчя дня народження Лесі Українки: магія її слова була присутня у поезіях, піснях та відтворенні старовинних обрядів
Масштабний мистецький захід, присвячений 150-річчю від дня народження Лесі Українки, проходив упродовж двох днів у Турійському міському будинку культури. Магія слова нашої поетеси була присутня у поезіях та піснях, у відтворенні старовинних обрядів і навіть у „мові” танцю.
Ведуча заходу Інна Мірчук, яка виступила у ролі долі Лесі Українки, провела глядачів стежками її дитинства, юності та зрілості, в час ніжної і трепетної закоханості та в магічний куточок зеленоокої Волині, який надихнув Лесю створити неперевершену драму-феєрію „Лісова пісня”. Саме її образи ожили у танці Анастасії Дудіч та Михайла Шабрила, які, перевтілившись у Мавку та Лукаша, представили танець ніжності та грації.
А ще у пісні Ірини Скубій та у творі, який віртуозно виконали викладачі музичної школи.
Ожила вона і у поетичному слові, яке натхненно прозвучало з уст Віки Войтюк.
Тепле весняне сонечко заливало в той день глядацьку залу, закликаючи впустити туди весну, квітучу, сповнену пташиного щебету. І учні з Купичівського ліцею, немов зграйка галасливих пернатих, заполонила залу під час відтворення дитячої гри „Кривий танець”, який Леся Українка записала, занотовуючи багатство фольклору Волинського краю.
Закликав весну і дитячий гурт „Фентезі”,
і керівник фольклорного колективу Марина Цицюк. Вона повідала історію випікання обрядового печива жайворонки та пригостила ним глядачів, щоб не лише на словах вони знали, що то за смаколики, які стали дарунком учителів шкіл громади.
Коли ж у ритмах українського народного танцю закружляли учасники „Поліських вихиляс”, зала перетворилась на макове поле.
Веселі нотки змінювалися ліричними... Кохання... Почуття, яке надихає, болить, творить новий світ. Особливим воно було і для Лесі Українки. Передати всю силу і неповторність цього почуття пісенним словом намагалися гурти „Оксамит”, „Сузір’я”, „Два крила”. А ще справжнім скарбом для нас є записаний Лесею фольклор. Колоритно відтворив обряд виспівування калача народний аматорський фольклорний колектив „Народна криниця”, а ще подарував глядачам пісні на слова Лесі Українки. Бравурно звучав і виступ Троїстих музик.
Пісні мережились поетичними словами, відкриваючи таїну серця поетеси. „Як я люблю оті години праці” читала Людмила Держанович, переносячи глядача у ті моменти, коли Леся натхненно творила.
„Contra spem spero” прозвучало з уст Серафима Мірчука під акорди гри на гітарі Владомира Шворака.
А всю неповторність краси Волинського краю, яка надихала Лесю Українку створити свої неповторні твори, змалювали у піснях народні аматорські фольклорні колективи „Надвечір’я” та „Срібниця”.
Окрасою мистецького заходу, який наповнив атмосферою минувшини, став показ старовинних костюмів – жниварських, повсякденних та святкових, які зберігаються у світлицях закладів культури Турійщини.
На мистецькому заході, який став звітним концертом галузі культури, були створені оригінальні фотозони та виставки. Зокрема, куточок, де оживають Мавка і Лукаш, відтворена кімната Лесі Українки, виставка старовинних фотографій, зібраних із сіл Турійщини, весільних рушників, українська хата із іконами,яким не один десяток років, та давніми речами побуту. Додавали колориту неповторні вироби з дерева, які виготовили у студії різьблення „Візерунок” під керівництвом Віктора Сичика, та дитячі малюнки на твори Лесі Українки гуртківців Будинку дитячої творчості. А от атмосферу тепла, домашнього затишку, дух житнього поліського краю створили неймовірної філігранності та оригінальності вироби із соломки, сплетені руками мисткині-соломкарки Валентини Якимович.
Прессекретар Турійської селищної ради Ірина ПРУС.
Фото працівників Турійської громади.
