Останній шлях Героя: Радовичі прощаються з Дмитром Дмитруком
Село Радовичі, закутане в березневу тишу, знову зібралося, щоб віддати шану своєму Герою – Дмитру Дмитруку. Вулиці, якими він колись ходив, стали дорогою скорботи та вдячності. Його не стане серед нас, але ім’я старшого сержанта Дмитра Дмитрука назавжди вписане в історію боротьби за незалежність України.
Дмитро народився 2 травня 1988 року. Його життя, сповнене мрій і планів, обірвалося у Торецьку на Донеччині, де він виконував бойове завдання у складі сотої бригади. У квітні 2024 року він свідомо став до лав захисників, уклавши контракт, щоб боронити Україну від ворога. Дмитро знав, що його місце – серед тих, хто стоїть за свободу.
Коли труну з тілом Героя привезли на рідну землю, село зустріло його на колінах. Дорогою скорботи Дмитра супроводжували жовто-блакитні та червоно-чорні прапори і живі квіти. Побратими, рідні, друзі й земляки проводжали воїна в останню земну дорогу, схиляючи голови перед його подвигом.
Поховали Героя з військовими почестями. У цей день все було сповите невимовним сумом, а кожен подих вітру ніби шепотів молитву за упокій душі Героя. Осиротіли двоє маленьких синочків, невимовний біль наповнив серця дружини, матері, яка у річницю смерті чоловіка втратила ще й сина. У глибокому смутку брат і сестра, рідні та близькі. Радовичі втратили свого сина, Україна – незламного Воїна Світла.
Пам’ять про Дмитра житиме завжди у серцях рідних, у спогадах побратимів, у кожному мирному світанку над Україною. Його відвага і любов до Батьківщини стануть дороговказом для майбутніх поколінь. Він не просто воював – він творив історію, віддавши життя за те, щоб його діти, його земляки, його народ жили у вільній країні.
Вічна пам’ять і шана Герою України!
