Книга пам’яті: вічна шана воїнам-землякам Леоніду Тімцо, Сергію Шпакову, Віктору Штаню
Сьогоднішній день позначений сумом, адже з різницею в два роки Турійщина втратила трьох своїх мужніх воїнів-захисників, відданих Україні синів, земляків, які до останнього подиху боролися за майбутнє української нації.
7 березня 2022 року в наслідок ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання поблизу села Дмитрівка у Київській області загинув наш земляк з села Купичів Леонід Тімцо.
Народився Леонід 23 липня 1983 року в селі Купичів. Зростав у багатодітній родині, в якій звикли піклуватись, допомагати та підтримувати одне одного.
На початку повномасштабних воєнних дій нашого земляка одним з перших призвали до лав Збройних сил України. Проходив військову службу в 14-ій окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого. Останній раз на зв’язок із рідним Леонід вийшов 7 березня.
Лише після звільнення цих територій від окупації вдалося забрати тіла наших воїнів із поля бою. Довгий час тривала експертиза ДНК та упізнання рідними. Похоронили Леоніда Тімцо на пагорбі Слави в рідному селі.
7 березня 2024 року у бою з окупантами загинув наш земляк – мешканець села Мокрець Сергій Шпаков.
На захист країни він став на другий же день повномасштабного вторгнення – 25 лютого 2022 року. Останній бій молодший сержант Сергій Шпаков прийняв на Донеччині. Йому назавжди 59.
Добрим, щирим, готовим підставити надійне плече – таким він залишиться у пам’яті тих, хто його знав.
Чин поховання відбувся 12 березня у селі Мокрець.
У цей же день Турійщина та Україна втратила ще одного захисника – Віктора Штаня із села Осереби.
Віктор віддав своє молоде життя у боротьбі за Україну, хоча був життєрадісним, сповнений планів та надій, любив природу, з якою бажав пов’язати свій майбутній професійний шлях, закінчивши Шацький лісовий коледж. Проте доля склалася так, що обрав професію, гідну справжнього чоловіка. 22 червня 2016 року після проходження строкової служби він підписав контракт. Ніс службу у Третьому прикордонному загоні імені Героя України полковника Євгенія Пікуса. Два роки разом із побратимами вів важку боротьбу з окупантами.
Життя штаб-сержанта Віктора Штаня обірвалося на Луганщині. Останній бій він прийняв 7 березня 2024 року. Назавжди в строю Небесного легіону… Назавжди молодий тридцятирічний воїн…
Чин поховання відбувся у рідному селі Осереби.
Нехай незгасимою буде пам’ять про кожного Захисника України!
Вічна слава і шана Героям!
