У Купичеві відкрили стіну пам’яті землякам, життя яких забрала війна
13 червня велика Купичівська родина зібралася на шкільному подвір’ї, аби вшанувати пам’ять про земляків, які віддали життя у боротьбі за Україну. На будівлі 
Купичівського ліцею цього дня урочисто було відкрито вісім пам’ятних дошок випускникам школи – новітнім Героям України: Івану Антонюку, Леоніду Тімцо, Борису Кобзарю, Володимиру Сохацькому, Тарасові Троцю, Олександру Бондаруку, Юрію Стеблянку. А також, відновлюючи історичну пам’ять, поновили дошку пам’яті земляку Анатолію Лукֹ’янову, який став жертвою імперіалістичного радянського режиму, й у 1982 році загинув на війні в Афганістані.
Вісім пам’ятних дошок, вісім доль, вісім молодих життів, які у розквітті сил обірвала війна.
Іван Антонюк – громадський діяч, краєзнавць, лейтенант, командир 1-ї роти 1-го механізованого батальйону 24 ОМБр імені короля Данила. У лютому 2015 року добровольцем пішов на фронт. За сім років пройшов шлях від солдата до командира роти. У 2019 році закінчив Національну академію сухопутних військ імені Петра Сагайдачного. Загинув 6 березня 2022 року в місті Золоте на Луганщині. Разом із побратимами ціною власного життя зупинив ворожі танки, не давши їм прорватися у стратегічно важливому місці. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, відзнакою Президента України « За участь в антитерористичній операції», нагрудним знаком «Козацький Хрест» І ступеня, орденом «Богдана Хмельницького» ІІІ ступеня, орденом «Народний Герой України» та низкою інших відзнак Міністра оборони, Начальника Генерального штабу, командира 24-ої ОМБр.
Леонід Тімцо. У 2014–2015 роках був учасником АТО. На початку повномасштабних воєнних дій Леоніда одним з перших призвали до лав Збройних сил України. Проходив військову службу в 14-ій ОМБр імені князя Романа Великого. Загинув наш земляк внаслідок ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання поблизу села Дмитрівка у Київській області. Лише після звільнення цих територій від окупації вдалося забрати тіла наших воїнів із поля бою. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, відзнакою Князівський хрест Героя «Навіки в строю».
Борис Кобзар. У 2014–2015 роках був учасником АТО. З перших днів повномасштабного вторгнення росії Борис не вагаючись вдруге взявся за зброю і став на захист України. Воював у складі 14-ї ОМБр на Миколаївщині, де загинув під час виконання бойового завдання 15 квітня 2022 року. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, відзнакою Князівський хрест Героя «Навіки в строю».
Олександр Бондарук проходив військову службу в Збройних силах України. У 2014–2015 був учасником АТО. Останній бій захисник України прийняв на Харківщині, поблизу населеного пункту Першотравневе. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, відзнакою Князівський хрест Героя «Навіки в строю».
Володимир Сохацький. Маючи бойовий досвід учасника АТО, з початку повномасштабної війни, не чекаючи повістки з військкомату, шукав можливість якнайшвидше стати на захист країни, хоч мав проблеми із здоров’ям. 28 квітня 2022 року був мобілізований до Збройних сил України. Разом із побратимами з 14 ОМБр упродовж дев’яти місяців боронив рідну землю у запеклих боях. Загинув Володимир 8 лютого під час наступальних дій на Харківському напрямку. Нагороджений відзнакою Князівський хрест Героя «Навіки в строю».
Тарас Троць. У 2014–2015 роках був учасником АТО. Тарас був старшим навідником 2 гранатометного відділення, виконував обов’язки командира 2 гранатометного відділення 23 окремого батальйону спеціального призначення. 24 травня 2023 року на Бахмутському напрямку Тарас пішов з життя від прильоту в окоп 120-ої міни.
Юрій Стеблянко. У 2014 році став до лав захисників. На полі бою був по 2015 рік. В 2023 році перевівся в Київський департамент поліції особливого призначення Об’єднана штурмова бригада національної поліції України «Лють». Загинув 16 жовтня 2023 року в бою з окупантами поблизу населеного пункту Курдюмівка Бахмутського району Донецької області. Нагороджений низкою відомчих відзнак та подяками за сумлінну службу. Наказом Національної поліції України посмертно присвоєне спеціальне звання підполковник поліції.
Анатолій Лук’янов. 6 жовтня 1981 року був прикликаний до лав Рядянської армії. Та не судилося Анатолію повернутися додому. 26 жовтня 1982 року, виконуючи інтернаціональний обов’язок у Афганістані юнак загинув. Посмертно нагороджений орденом Червоної Зірки.
У хвилині мовчання присутні на заході віддали данину шани і пам’яті нашим землякам, низько схиливши голови і на імʼя згадавши кожного…
Участь у відкритті меморіальних дошок взяли рідні загиблих захисників, педагоги та учні, земляки, представники місцевої влади.
До присутніх почергово зернулися секретар селищної ради Тамара Сичик, директор ліцею Олександр Гончарук, староста Сергій Кость, керівник місцевого господарства Петро Камельчук. З їхніх вуст було сказано багато теплих добрих слів про мужніх синів України, звучали слова вдячності рідним загиблих воїнів, заклики берегти пам’ять про новітніх Героїв і побажання миру у нашій багатостраждальній країні.
Вічна пам’ять і шана загиблим воїнам та всім Героям України!
